15. Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.
16. І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:
17. Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!
18. І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.
19. Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.
20. І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.
21. І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.
22. І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.
23. І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.
24. Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.
25. І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.
26. І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.
27. І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.