13. Се води Мериви, де сварились Ізрайлеві сини з Господом, і він явив їм сьвятість свою.
14. І післав Мойсей посли з Кадесу до царя Едомського: Так каже твій брат Ізраїль: Ти знаєш усї ті пригоди, що стались нам:
15. Як батьки наші спустились в Египет і ми жили в Египтї довгий час, і що Египтяне заподїяли нам і батькам нашим.
16. Тодї позвали ми до Господа, і він почув наш голос, і післав ангела та й вивів нас із Египту; і се ми в Кадесї містї, що на краю займища твого.
17. Дозволь же нам пройти через твою землю! Не будемо йти полями й виноградниками, і не будемо пити води з колодязїв; по царській дорозї перейдемо, не будемо звертати нї на право, нї на ліво, докіль не перейдемо займища твого.
18. Та відказав йому Едом: Не переходити меш в мене; ато з мечем вийду проти тебе.
19. І казали йому синове Ізрайлеві: Битим шляхом ми хочемо йти; а коли воду твою пити му я, чи скотина моя, так заплачу тобі за неї; тільки ногами моїми хочу перейти, більш нїчого.
20. І каже: не можна щоб проходити! І вийшов Едом проти його з великим народом і з потужною рукою.
21. І так не дав Едом Ізраїлеві перейти через займища свої, і звернув Ізраїль на бік від його.
22. І рушили в дорогу від Кадесу, і прийшли сини Ізрайлеві, цїлою громадою, до Ор гори.
23. І рече Господь Мойсейові та Аронові під Ор-горою, на границях землї Едомової:
24. Мусить прилучитись Арон до народу свого; бо не має він увійти в землю, що я віддав синам Ізрайлевим за те, що ви противились повелїнню мому при водах Мериви.