26. Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.
27. Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.
28. І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.
29. Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.