4. Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.
5. Перед ним ійшла зараза, поза ним - палючий вітер.
6. Ступив він - земля струсилась; глянув - і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його - вічні.
7. Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.
8. А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки - досада твоя, а на море - ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?
9. Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.
10. Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.
11. Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.
12. У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.
13. Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.