3. Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.
4. З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим.
5. І не, яко ж ми надїялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою;
6. тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю.
7. А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували.
8. Не повелїваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щиростї вашої любови.
9. Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.
10. І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотїти перш почали від торішнього лїта.
11. Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї.
12. Бо коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має.
13. (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї:
14. в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,
15. яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.
16. Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу.
17. Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнїщим своєю охотою, вийшов до вас.
18. Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах.