1. Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
2. Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
3. коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
4. Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
5. На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
6. Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
7. (бо ходимо вірою, а не видїннєм.)
8. Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
9. Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
10. Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
11. Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
12. Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
13. Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
14. Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;