5. Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.
6. Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.
7. Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.
8. У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;
9. гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;
10. всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.
11. Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.
12. Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.
13. Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,
14. знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.
15. Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.
16. Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.
17. Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,
18. нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.