5. бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,
6. котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.
7. Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,
8. як же не більше служеннє духа буде в славі?
9. Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.
10. Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.
11. Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.