1. Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2. Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3. І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.
4. Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5. Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.
6. Доволї такому сієї кари від многих.
7. Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.
8. Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9. На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10. Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11. щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12. Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,