3. Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.
4. Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.
5. Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.
6. Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.
7. Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?
8. Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;
9. і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.
10. (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.
11. Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).
12. Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.
13. Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.
14. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.
15. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.
16. Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.
17. А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.