20. Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.
21. Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.
22. Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.
23. Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.
24. Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.
25. Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;
26. у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;
27. у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.
28. Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.
29. Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?
30. Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.
31. Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.
32. У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;
33. і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.