14. І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.
15. Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.
16. Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.
17. А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.
18. Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.
19. Радо бо терпите безумних, розумними бувши.
20. Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.
21. Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.
22. Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.
23. Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.
24. Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.
25. Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;
26. у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;
27. у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.
28. Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.
29. Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?