13. Почувши ж Аталїя виклики люду, пійшла до народу у храм Господень.
14. І бачить, аж царь стоїть на підвисшенню по звичаю, а отаманнє й трубачі при царі, а ввесь нарід землї веселиться й трублять у труби. І роздерла Аталїя одежу на собі й промовила: Змова! змова!
15. Та сьвященник Йодай звелїв старшинї військовій, й сказав їм: Виведїть її поза ряди, а хто за нею пійде, вбивайте мечем, бо задумав був сьвященник, щоб не вбивати її в храму Господньому.
16. І наложили руки на її, й вона перейшла через кінській увіход ід царській палатї, й там її вбито.
17. І вчинив Йодай умову між Господом і царем та народом, щоб був народом Господнїм, та між царем і народом.
18. І подавсь увесь люд землї до храму Баалового та й зруйнували жертівники його й порозбивали зовсїм образи його, а Маттана, Баалового жерця, вбили перед жертівником. І приставив сьвященник сторожу до храму Господнього.
19. І взяв сотників і прибічників хелетеїв та фелетеїв, і ввесь народ землї, й провели царя з храму Господнього, й прийшли дорогою через ворота щитоносцїв в царську палату, й засїв він на царському престолї.
20. І звеселивсь увесь народ землї, й був город заспокоєний. Аталїю ж убили мечем у царській палатї.