7. І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.
8. Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.
9. Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10. Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;
11. Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.
12. Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару.