39. І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40. Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41. Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42. І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
43. Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.