36. І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.
37. І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.
38. Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,
39. І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.
40. Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,
41. Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.
42. І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.
43. Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.
44. Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.
45. Люди - народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.
46. Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.
47. Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,
48. Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,
49. Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!