13. Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.
14. Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.
15. Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.
16. У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.
17. Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?
18. Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а дїлом і правдою.
19. І по сьому пізнаємо, що ми від правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;
20. бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, нїж серце наше, і знає все.
21. Любі, коли серце наше не винує нас, одвагу маєм перед Богом,