1. Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.
2. А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта.
3. А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо.
4. Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди;
5. хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому.
6. Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.
7. Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.
8. Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.
9. Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досї.
10. Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;
11. хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява ослїпила очі його.
12. Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.
13. Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.