7. Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї";
8. і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
9. Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
10. ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
11. Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
12. і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
13. Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
14. чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
15. Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,