10. ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
11. Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
12. і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
13. Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
14. чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.