1. Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.
2. Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.
3. Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.
4. Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.
5. Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.
6. Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.
7. Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?
8. Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!