1 Коринтяни 14:22-36 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

22. Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.

23. Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?

24. Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.

25. І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.

26. Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.

27. Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.

28. Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.

29. Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.

30. Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.

31. Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.

32. І духи пророцькі пророкам корять ся.

33. Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.

34. Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.

35. Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.

36. Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?

1 Коринтяни 14