30. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
33. Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
34. Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.