23. Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24. і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
25. Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26. Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27. Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
28. Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29. Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
30. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32. Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
33. Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
34. Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.