18. Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
19. Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
20. Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
21. Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
22. Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
23. Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24. і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
25. Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26. Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27. Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
28. Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29. Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
30. Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31. Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.