3. І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню,
4. І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти.
5. Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку.
6. І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів;
7. Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху.
8. А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день.
9. У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту.
10. Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.
11. І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.
12. Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;
13. Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.
14. І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.
15. І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:
16. З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.
17. І було вже в мого панотця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого;
18. Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка,