28. І промовив Михей: Коли вернешся щасливо, так не Господь говорив через мене. І сказав: Слухай, увесь народе!
29. От і двинув царь Ізраїлський з Йосафатом, царем Юдейським, на Рамот у Галаадї.
30. І каже царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду до бою, ти ж будь у своїй царській одежі. І переодягнувся царь Ізраїлський та й виступив до бою.
31. Царь же Сирийський повелїв трийцятьом і двом отаманам своїх боєвих колесниць: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, тільки на одного царя Ізраїлського.
32. Отамани колесниць, побачивши Йосафата, подумали: Се мабуть царь Ізраїлський, й навернувши, вдарили на його, й закричав Йосафат.
33. Скоро ж отамани колесниць постерегли, що се не царь Ізраїлський, одвернули від його.
34. Один же чоловік напяв лука та й пустив навманя стрілу й пострілив царя Ізраїлського між легкими й жолудком. І повелїв він свойму візникові: Одвертай та вивозь мене з боєвого натовпу, бо мене поранено.
35. Та битва того дня щораз більш закипала, й царь стояв у колесницї проти Сирийцїв, і вечером умер; кров із рани стїкала в колесницю.
36. І загукали під захід сонця в війську: Кожен, вертайсь у свій город і в свою землю!
37. І вмер царь, і привезли його в Самарию та й поховали царя в Самариї.
38. Як обмивали ж колесницю в ставу, лизали собаки кров його, а блудницї купались у їй, по слову, що глаголав Господь.
39. Прочі дїї Ахаба, й про се, що він чинив, і про будинок із слонової костї, що збудував, і про всї городи, що він утверджував, - про се сказано в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.
40. І спочив Ахаб із батьками своїми, а син його Охозія став намість його царем.