22. Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.
23. Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.
24. Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.
25. На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.
26. Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,
27. Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,
28. Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,
29. Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,
30. Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,
31. Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.