10. На другий же день найшов злий дух від Бога на Саула, і був він не при собі в палатї: Давид же пригравав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руцї.
11. І метнув Саул списа, думаючи: Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу.
12. І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула.
13. І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом.
14. І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь.
15. А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його;
16. А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.
17. І промовив Саул Давидові: Ось тобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тільки ж мусиш менї бути хоробрим і Господнї бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому.
18. Давид же відказав Саулові: Хто я такий, або що за життє моє та рід батька мого в Ізраїлї, щоб менї зятьом твоїм бути?
19. Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку.
20. Та полюбила Давида друга дочка Саулова, Мелхола, і як сповіщено про се Саула, задовольнило воно його.