13. Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
14. то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
15. І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
16. Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
17. Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?
18. Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...