11. Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в утиску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:
12. Чи я море чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?
13. Коли я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,
14. то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...
15. І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.
16. Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!... Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...
17. Що таке чоловік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?