8. О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!
9. О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,
10. то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...
11. Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?
12. Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?
13. Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14. Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15. Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16. темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17. Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18. Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19. Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20. І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.