13. Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?
14. Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...
15. Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,
16. темніші від льоду вони, в них ховається сніг.
17. Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.
18. Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.
19. Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.
20. І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.
21. Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!
22. Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,
23. і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?
24. Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...