7. бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8. А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9. Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10. бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11. щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12. Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,
13. Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,
14. вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...
15. І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,
16. і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!
17. Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:
18. Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!