3. Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...
4. Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!
5. Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!
6. Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,
7. бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...
8. А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,
9. Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,
10. бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,
11. щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.
12. Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,