28. (41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
29. (41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
30. (41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
31. (41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
32. (41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
33. (41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
34. (41-26) він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!