22. (41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23. (41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
24. (41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
25. (41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
26. (41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
27. (41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
28. (41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
29. (41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
30. (41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.
31. (41-23) Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
32. (41-24) Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
33. (41-25) Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,