16. (41-8) Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
17. (41-9) Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
18. (41-10) Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!
19. (41-11) Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!
20. (41-12) Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
21. (41-13) Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.
22. (41-14) Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
23. (41-15) М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.
24. (41-16) Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
25. (41-17) Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
26. (41-18) Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
27. (41-19) За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!
28. (41-20) Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
29. (41-21) Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
30. (41-22) Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.