13. у роздумуваннях над нічними видіннями, коли міцний сон обіймає людей,
14. спіткав мене жах та тремтіння, і багато костей моїх він струсонув,
15. і дух перейшов по обличчі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...
16. Він стояв, але я не пізнав його вигляду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:
17. Хіба праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?
18. Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголів!
19. Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть розчавлені!
20. Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...
21. Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...