15. і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.
16. Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,
17. бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.
18. А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!
19. Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?
20. Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!
21. Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,
22. сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,
23. хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!
24. Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.
25. При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.
26. Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?
27. Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?