10. Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!
11. Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12. І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13. Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!
14. Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15. Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів...
16. Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17. Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18. Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені...
19. Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!
20. Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!
21. На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22. бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творець!