28. це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29. Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
30. Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
31. Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
32. Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
33. Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34. Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...
35. О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...
36. Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?
37. Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.
38. Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,
39. якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,
40. то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.