27. то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,
28. це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
29. Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?
30. Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.
31. Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?
32. Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.
33. Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?
34. Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...