24. Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?
25. Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?
26. Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...
27. Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,
28. ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...
29. Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,
30. моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...
31. І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...