2. Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
3. Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4. рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
5. Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
6. так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
7. ревіли вони між кущами, збирались під терням,
8. сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
9. А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...
10. Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,
11. бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...
12. По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
13. Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
14. немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
15. Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
16. А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17. Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...