12. По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...
13. Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,
14. немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...
15. Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...
16. А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!
17. Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...