1. А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...
2. Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!
3. Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!
4. рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...
5. Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,
6. так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,
7. ревіли вони між кущами, збирались під терням,
8. сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!
9. А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...