9. зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,
10. ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...
11. Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
12. бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
13. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!