18. І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
19. для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
20. Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
21. Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
22. По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
23. І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
24. Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
25. Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!