11. Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,
12. бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
13. Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
14. Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
15. Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.
16. Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
17. Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
18. І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
19. для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...
20. Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.
21. Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
22. По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
23. І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...
24. Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
25. Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!